Історія винаходу зубної щітки

1 Январь 0001



історія винаходу зубної щітки

  • Історія зубної щітки.

    Як ви думаєте, яке винахід людства можна вважати самим великим? Колесо? Двигун внутрішнього згоряння? Комп’ютер, мобільний телефон, мікрохвильову піч? Ні, ні й ще раз ні. Відповідно до опитування жителів США, проведеному кілька років назад дослідницькою компанією Taylor Nelson Sofres, найбільшим винаходом людства була названа… звичайна зубна щітка.

    Людство початок піклуватися про гігієну порожнини рота дуже й дуже давно. Провівши експертизу останків зубів, вік яких більше 1,8 млн. років, археологи встановили, що дрібні вигнуті ямочки на них не що інше, як результат впливу первісної щітки. Правда, представляла вона всього лише пучок трави, яким древні люди терли зуби. Згодом зубочистки стали не просто предметом гігієни, але й показником статусу свого власника — у Древній Індії, Китаї, Японії їх виготовляли із золота й бронзи.

    Самим древнім зразком зубної щітки можна назвати дерев’яну паличку, розмочалену з одного кінця й загострену з іншого. Гострий кінець використовували для видалення волокон їжі, інший розжовували зубами, при цьому грубі деревні волокна видаляли із зубів наліт. Робили такі «щітки» зі спеціальних порід дерева, які містять ефірні олії й відомих своїми дезінфікуючими властивостями. До речі, у деяких куточках Землі дотепер використовуються такі «первісні щітки» — наприклад, в Африці їх виробляють із гілочок дерев роду сальвадора, а в деяких американських штатах корінне населення використовує гілочки білого ільма.

    Для того щоб з’явився більш-менш схожий на сучасну зубну щітку інструмент, потрібні були століття. Тільки в 1498 році в Китаї придумали прикріпити до ручки з бамбука невелику кількість щетинок сибірського вепра. Правда, використовувалася ця щітка «всуху», тобто без зубної пасти або порошку, або інших засобів. Щетинки вибирали самі тверді й міцні — із хребта вепра. Кріпили щетинисту голівку не паралельно ручці, як ми звикли, а перпендикулярно, щоб було зручніше чистити.

    Поступово азіатську «новинку» почали «експортувати» і в інші країни світу, дійшла мода на чищення зубів і до Східної Європи. Уже при Івані Грозному бородаті бояри ні-ні та й діставали наприкінці бурхливого бенкету з кишені жупана «зубну мітлу» — дерев’яну паличку з пучком щетини.

    «Зубна мітла» була частою супутницею кожного боярина на царських бенкетах. При Петрі I щітку царським указом велено було замінити ганчірочкою й товченою крейдою. У селах же як і раніше зуби натирали березовим вугіллялям, яке відмінно відбілювало зуби.

    В Європі зубна щітка спочатку стала ізгоєм: уважалося, що користуватися цим інструментом непристойно (як ми пам’ятаємо, дами та франти миття теж не вважали чимсь необхідним). Однак до середини XVII століття зубна щітка стала завойовувати позиції, чому сприяло появу книги « Дантист-Хірург, або Трактат про зуби» французького дантиста Пьєра Фошара. У своїй науковій праці Фошар розкритикував думку, яка існувала тоді, що причиною зубних хвороб є якісь загадкові «зубні хробаки». Він виділив 102 різновиди зубних хвороб, а також розробив більш гуманний метод видалення зубів. Доктор прославився ще й тим, що він винайшов вставні зуби, штифтові зуби, ковпачки для зубів з покриттям порцеляновою емаллю, почав використовувати примітивні брекет-системи.

    Отож, Фошар стверджував, що зуби потрібно чистити обов’язково, причому щодня. Правда, на його думку, кінський волос, що у Європі використовували для виготовлення щетинок для зубних щіток, був занадто м’яким і не міг якісно очищати зуби, а свиняча щетина, навпаки, сильно травмувала емаль зубів. На жаль, запропонувати якийсь оптимальний матеріал для щетини доктор не міг — його рекомендації обмежувалися наставлянням протирати зуби і ясна натуральною морською губкою.

    Доказ того, що для зубної щетини потрібний революційно новий матеріал, людство одержало наприкінці XIX століття, коли видатний французький мікробіолог Луї Пастер висунув гіпотезу про те, що причиною багатьох зубних хвороб є мікроби й віруси. А де їм комфортніше всього розмножуватися, як не у вологому середовищі натуральної щетини зубних щіток? Як варіант, стоматологи пропонували щодня кип’ятити зубні щітки, тим самим знезаражуючи їх, але від цієї процедури щетина швидко зношувалася й щітка робилася непридатним.

    Але для того, щоб зробити зубну щітку корисною для здоров’я людини інструментом, треба було ще піввіку. В 1937 році фахівцями американської хімічної компанії Du Pont був винайдений
    нейлон — синтетичний матеріал, поява якого знаменувала початок нової ери в розвитку зубних щіток. Переваги нейлону перед щетиною або кінським волосом очевидні: він легкий, досить міцний, еластичний, вологотривкий, має високу стійкість до впливу багатьох хімічних речовин. Нейлонова щетина висихала набагато швидше, тому бактерії в ній розмножувалися не так швидко. Правда, нейлон досить сильно дряпав ясна й зуби, однак через якийсь час Du Pont удалося це виправити, синтезувавши «м’який» нейлон, який стоматологи навперебій розхвалювали своїм пацієнтам.






Другой

Комментарии закрыты.